Прес-конференція президента ФК “Львів”

Футбольний клуб «Львів» може не дограти чемпіонат у першій лізі. Про це сьогодні на прес-конференції сказав президент клубу Ярослав Антонович Грисьо:

-Я переконаний, що така команда, як ФК «Львів», як професійна команда в першу чергу потрібна для нашого флагмана, для «Карпат». Адже на сьогодні, на жаль, немає чіткої структури професійного футболу і ми це бачимо. На мою думку, якраз «Карпатам» не вистачає такої команди у першій лізі. Адже друга ліга нічим сильно не відрізняється від чемпіонату Львівської області. Саме тому, мабуть, «Карпати-2» таким шляхом й пішли, що виступають в обласному чемпіонаті. А от якраз сходинки у першій лізі «Карпатам», як флагману львівського футболу якраз і не вистачає. Виходячи з цих ситуацій, які склалися я вважав за потрібне, як голова Федерації футболу Львівщини я все робив для того, щоб моя совість була чистою і щоб ФК «Львів» можна було врятувати.

На сьогодні дякуючи тим бізнесменам, які мені допомогли ФК «Львів» дограв ті матчі, які залишалися до зимової паузи. Не зважаючи на те, що зарплати були не надто великі, ми і за вересень і за жовтень повністю закрили гравцям питання по заробітній платі. Тому на сьогодні вже практично три місяці, як ФК «Львів» опікуюся я.

Стосовно спортивних досягнень, я про це вже неодноразово наголошував, що команда була зібрана нашвидкоруч. Безумовно, те що міг Роман Лаба зібрати, те й зібрав. За це, звісно, я йому вдячний. Сьогодні, наприклад, й на область зібрати повноцінну боєздатну команду не так вже й просто, а зібрати команду, яка б була гідним суперником у першій лізі й поготів…

Ви бачили, що на початку чемпіонату невеличкий сплеск емоцій ФК «Львів» вдався і деякі очки вдалося набрати, а далі трапилося, на жаль, те, що завжди трапляється у таких випадках. На перший план вийшли спортивні показники – рівень гравців та їхнє відношення до роботи, а також психологічний стан. Тоді команда почала від матчу до матчу виступати все гірше й гірше. Те що ми різними шляхами намагалися їй вдихнути нове життя, на жаль, не вдалося. Я не казатиму, що у цьому винні лише футболісти. Мабуть, у деяких моментах і нам не вдалося знайти ці шляхи. Хоча, ви прекрасно розумієте, що чимось допомогти ми вже були не в змозі. Коли 23 вересня я очолив цей клуб, то по суті дозаявки гравців, як такі вже провести було неможливо. Що нам вдалося, так це заявити двох гравців – Мостового та Козловського. Безумовно, свою позитивну лепту ці футболісти внесли настільки, наскільки могли внести. Адже коли на сьогодні рівень більшості футболістів ФК «Львів» не відповідає рівню першої ліги, звісно, що й позитивний результат досягти важко.

У цій ситуації Роман Лаба не міг продовжувати очолювати команду… Тому, звісно, що коли Кіндзерський завершив утримувати команду, то, звісно, що було б неетично, коли права його рука (Роман Лаба, — примітка автора) залишалася б тренером команди. У цій ситуації ми пішли тим шляхом яким могли піти. Ми запросили очолити команду, на мою думку, одного з кращих тренерів дитячої школи ФК «Львів» Романа Марича. Його група двічі виходила до фіналу України серед дитячо-юнацьких команд. Відтак, після того, коли ми з ним обговорили усі питання, адже і він і я прекрасно розуміли, що з тим складом, який є дуже важко набути якихось дивідендів, прогресу та росту вгору…

На жаль, наші побоювання тоді сьогодні справдилися. Ми маємо таку ситуацію, яка зараз є. Та найбільше, що мене неприємно здивувало – це інертність та байдужість молодих футболістів до долі клубу, до долі команди міста Львова. Адже коли я прийшов в команду, то зустрівся з футболістами і переговорив з ними. До цього вони вже кілька тижнів не тренувалися. А от коли ми їх зібрали я сказав одну тільки фразу, що це для них. Буде існувати клуб чи не буде, життя покаже. Адже не все так просто в економіці і не лише в Україні, а у світі, але це їм, як гравцям дає можливість та підставити ще три місяці тренуватися, грати на такому рівні, як перша ліга. А потім, якщо трапиться так, що будуть спонсори-власники клубу, тоді буде переглянуто з футболістами їхні домовленості і якщо ці домовленості влаштують гравців, якщо вони продемонструють те, що дійсно гідні виступати за ФК «Львів», то з ними будуть підписані контракти. Мене найбільше здивувало те, що гравці, на жаль, цим не перейнялися. Перейнявся Марич, перейнявся лікар та масажист команди, обслуговуючий персонал.

Практично за ті дев’ять ігор, які команда зіграла і на тих семи, на яких я був присутнім мене дивувало відношення гравців до роботи. Адже видно, коли гравець підготовлений до матчу і видно, коли він по якійсь причині не на сто відсотків готовий до гри. На клас окремих гравців ФК «Львів» є недостатнім аби грати у першій лізі. Я не кажу про всіх гравців, я кажу про більшість. Адже декілька футболістів такі як Жук, Грицай, безумовно, при належному відношенні до роботи могли б за рівнем своєї гри грати у першій лізі. Та й переконаний, що вони можуть грати. На жаль, не відомо, де їхні думки були. Чи щоб тільки дограти матчі, що залишалися у першому колі і піти чи щоб отримувати якусь зарплату та їздити… Адже ви розумієте, що поїздка – це гроші. Вони ж не їли за свої гроші, не проживали за свої гроші. А поїздки були у віддалені від Львова міста – Харків, Алчевськ, Запоріжжя. Для мене це велике здивування. Тривалий період часу я був ображений на них і не міг зрозуміти, чому вони так ставляться?! Мене просто вбило відношення 20-22 річних людей, які повинні все б зробити для того, щоб показати, що вони можуть грати в хороший футбол. На жаль, так сталося, що вони не прислухалися до цього…

Ми навіть пішли на такий крок, що я попросив Володимира Олексійовича Журавчака, аби він подивився та проконсультував і сказав свою думку, яким чином можна було хоча б наприкінці струснути цих футболістів, щоб не на стільки відстати від передостаннього місця, на скільки відстав ФК «Львів».

Можливий варіант, що ми не продовжимо виступи у першій лізі, адже наше відставання від суперників є суттєвим. У нас залишилося 13 матчів у чемпіонаті, чотири з яких проти лідерів чемпіонату. Остаточне рішення щодо майбутнього клубу я назву в період з 15 січня до 1 лютого.

З 24 вересня ми розпочали пошуки спонсорів. Переговори велися не лише у Львові та області, а й в Україні та за кордоном. У цьому напрямку ми пішли двома шляхами. Перший – це власник, який очолить клуб. Другий – група спонсорів, які триматимуть клуб. Зазначу, що для мене важливо було зберегти дитячу школу та роботу дитячих тренерів цієї школи. Адже зацікавленість до дітей із ДЮСШ ФК «Львів» є з боку таких клубів, як «Шахтар», «Металіст» та інші відомі клуби України. Для мене прикладом у цьому є ДЮСШ амстердамського «Аяксу», який не купляє футболістів, а основний акцент робить на вихованні та зрощуванні власних кадрів.

Більшості гравцям, які грали в команді ми віддали документ на руки і припинили з ними співпрацю. Вони отримали статус вільних агентів і клуб не буде потребувати за них компенсації в інших команд. З попереднього складу ми залишили тільки 10 людей, які своєю роботою на полі мене влаштували найбільше. Зараз до них приєдналися ще четверо гравців, які, можливо, в майбутньому стануть гравцями команди. Тренувати команду надалі продовжує Роман Марич.

Також хотів би зазначити, що свої домашні матчі ми проводитимемо у Львові, але ще достеменно не відомо на якому із чотирьох львівських стадіонів. Найоптимальнішим був би варіант грати домашні ігри на компактному стадіоні «Скіф», який невдовзі відкриють.