Сьогоднішній суперник «Львова» – «Говерла-Закарпаття» Ужгород

Сьогоднішній суперник «Львова» – «Говерла-Закарпаття» Ужгород

ФК “Закарпаття” (“Спартак”— 1946–1960 рр.; “Верховина”—1961–1970 рр.; “Говерла” — 1971–1981 рр.;; “Закарпаття” — 1982–1996 рр.; “Верховина”– футбольні сезони 1996/1997—1997/1998 рр., ФК ОСК “Закарпаття” — 1998/1999–2006/2007 рр.; та ФК Закарпаття» — 2007/2008 рр. – по сьогодні)

2001-й рік увійшов в історію крайового спорту, як 100-річчя закарпатського футболу. А почався його відлік з 15 серпня 1901 року, коли в Ужгороді відбувся перший офіційний товариський матч між збірною міста над Ужем та уже відомою на той час будапештською командою БАК (Будапештський атлетичний клуб). Ужгородці той дебютний матч програли з рахунком 0:3. Та головне інше — цього дня була “вписана” перша сторінка в славний літопис футболу в нашому казковому краї. З нагоди цього ювілею в області відбулося чимало захоплюючих спортивних заходів. Та чи не найбільшим здобутком стала ужгородська команда ФК ОСК «Закарпаття» в І-ій лізі, котра вперше в історії крайового футболу виборола путівку в елітний дивізіон чемпіонату України.

У 1946 році відновлюється чемпіонат УРСР серед команд колективів фізкультури (КФК). Дебютує в ньому й ужгородський “Спартак”, який був заснований 16 січня 1946 року. Треба зауважити, що новостворений «Спартак» немає нічого спільного з першим чемпіоном Закарпаття — командою “Спартак—УРСО» (Ужгородське робітниче спортивне общество (товариство). 

 

 Золоті нагороди в складі ужгородського «Спартака», пам’ятного 1946 року вибороли: воротарі — О. Бокотей, М. Кречко, захисники — Й. Бiловарi, Г. Лавер, В. Радик, півзахисники — Р. Бунчек, Й. Раковцi, I. Фабiян, А. Задор, М. Михалина, Д. Калинич, А. Товт, форварди — Р. Айхерт, В. Гайлик, К. Олаг, В. Юхвiд, Г. Тесар, М. Гедi, Д. Товт, Ю. Фiялко. Старший
тренер — Берталон Вейг. Капітан команди — Дезидерій Товт.

9 травня З6 футбольних колективів, поділених на чотири зони: Західну, Східну, Центральну та Південну розпочали боротьбу за звання чемпіона УРСР серед КФК. Цей турнір тривав майже три місяці — до 7 липня. Змагання серед КФК водночас стали й зональним турніром першості колишнього Союзу, де розігрувалися путівки до третьої групи. Ужгородцi виступали в Захiднiй зоні, де крім них грали ще три команди під назвою «Спартак»: (Львів, Чернiвцi та Дрогобич), дві — «Локомотив» (Тернопіль i Рівне) та «Динамо» (Луцьк). Ужгородцi під керівництвом головного тренера, відомого ужгородського фахівця Бертолона Вейга, який, до речі, пізніше, в 1954 році, перший із закарпатців закінчив курси тренерів у Москві, були поза конкуренцією, обігравши по черзі всіх суперників як вдома, так i на їхньому полі, при одному нічийному рахунку (2:2) у Львові. Цікавий той факт, що наші земляки три поєдинки завершили з великими результатами. Скажімо, у ворота рівненчан забили 16 «сухих» м’ячів, чернiвчанам — 13, а тернопiльчанам вдалося забити лише гол-престижу — 10:1. Фiнальний турнiр переможцiв зональних змагань пройшов 17—21 липня на київському стадiонi «Динамо». I тут пiдопiчнi Берталона Вейга довели, що з ужгородським «Спартаком» слід рахуватися. Закарпатцi впевнено переграли своїх суперників i вперше вибороли звання чемпiона України 1946 року. Вони разом із командою ОБО Київ, яка зайняла друге місце, вибороли право виступати в міжзональному турнірі (Південна підгрупа) третьої групи першості колишнього Союзу. Отже, на цьому сезон для ужгородцiв не завершився. За право виходу до третьої групи першості колишнього СРСР було проведено додатковий мiжзональний турнiр мiж командами-переможцями бiлоруської, закавказької, середньоазiатської зон i двома кращими колективами України. Ужгородський «Спартак», обігравши всіх своїх суперників i один матч завершивши підписанням мирної угоди, займає перше місце й виборює єдину путівку до другої групи першості колишнього Союзу.

Крім того, що ужгородцi стали чемпіонами, вони здобувають право і виступати в розiграшi Кубка СРСР, який з 6 по 20 жовтня відбувся в Москві. Спартаківці, не дивлячись на іменитих суперників, теж цей престижний турнір провели нарівні. До слова, в 1/16 фіналу ужгородці з рахунком 4:3 переграли команду майстрів класу «А» (пізніше дістала назву «вища ліга» чемпіонату СРСР — Авт.) — ленінградських динамівців, котрі цього ж року зайняли почесне п’яте місце в підсумковій турнірній таблиці. Голи в закарпатців забили Дезидерій Товт, Іван Фабіян, Рудольф Айхерт і Адальберт Задор.

 Другим суперником на шляху закарпатців була вже на той час грізна команда — «Спартак» Москва, яким підопічні Берталона Вейга поступилися з великим рахунком 0:5. Але поступилися не рядовій команді, а самим володарям цього престижного трофею. До речі, московські одноклубники того пам’ятного року стали втретє володарем Кубка СРСР. За москвичів виступали такі гранди радянського футболу, як ЗМС СРСР Василь Соколов, Георгій Глазков, Микола Дементьєв, Сергій Сальников, Костянтин Малінін, Олег Тімаков, Костянтин Рязанцев та інші. З того часу про футбольну дружину з провінційного містечка на Заході УРСР почали ходити легенди.

До того ж, забігаючи наперед, ужгородці за цю поразку двічі взяли реванш від москвичів, котрі напередодні нового футбольного турніру проводили свій навчально-тренувальний збір на Закарпатті. У першому матчі, котрий відбувся 13 квітня 1947 року, ужгородці виграли у своїх кривдників 3:2, а рівно через тиждень — вдруге (1:0). Звіт про цей матч читаємо в інформації, яка так і називалася «Ужгородці перемагають вдруге» (газета «Закарпатська правда» за 22 квітня 1947 р.): «Завершувався перший тайм, який був насичений гострою боротьбою за м’яч, цікавими комбінаціями, винахідливістю форвардів та захисників. На останній хвилині голкіпер господарів Олександр Бокотей, який, до речі, грав особливо добре, взяв сильний м’яч від нападаючого москвичів Рєзцова. Потрібно сказати, що футболісти з білокамінної на цей раз були здивовані стійкістю та витривалістю ужгородців. У перерві матчу можна було почути, як головний тренер столичного «Спартака» Микола Дементьєв зауважив своїм товаришам: «Сильна команда. Має все, щоб бути в першій групі». Це було сказано влучно. Отже, «Спартак», а це особливо приємно, зумів уже в дебюті виправдати довір’я шанувальників, здобути визнання спеціалістів, залишити свій вагомий слід не тільки в історії закарпатського, але й українського футболу. І хоча в майбутньому не всі ми завжди будемо задоволені лідером закарпатського футболу, однак із усією відповідальністю можемо констатувати, що на українському футбольному небосхилі з’явилася ще одна самобутня й цікава команда, в якій свої перші кроки робили багато визначних майстрів шкіряного м’яча.

У пам’ятному 1946 році успіх ужгородських спартаківців підтримала й юнацька збірна області, яка теж стала чемпіоном України.

Наступного 1947 року уболівальники Закарпаття з нетерпінням чекали дебюту ужгородського «Спартака» серед команд майстрів другої групи, де було 13 колективів. Її «кістяк» в основному залишився «чемпіонським», однак кілька провідних гравців поміняли спартакiвськi футболки на iншi. М. Михалина i К. Олаг перейшли до ужгородського «Динамо», а Г. Тесар, Р. Бунчек, В. Юхвiд та А. Задор теж подалися в iншi футбольні колективи. А натомість у «Спартаку» з’явилися гравці, котрі у майбутньому всі стануть відомими — Е. Юст, З. Дьєрфi-мол., В. Гажо та Ф. Касонi.

 У зв’язку з тим, що першість колишнього СРСР розпочалася в середині травня, навесні у нашому краї було зіграно кілька цікавих товариських поєдинків. Саме у цей час на Закарпатті на тренувальному зборі перебували футболісти московського «Спартака» — володар Кубка СРСР 1946 року. Москвичі облюбували собі один із пансіонатів неподалік селища Чинадійово. Керівництво столичної команди вирішило провести 10 товариських матчів із різними командами Закарпаття. Окремі рахунки контрольних зустрічей знаходимо і в обласній газеті «Закарпатська правда»: «Спартак» (Москва) — «Спартак» (Ужгород) — 1:2 та 0:1; — “Більшовик” (Мукачево) — 2:0; — збірна Хуста — 3:0; — збірна Мукачева — 4:0. Таким чином, як бачимо, тільки ужгородці склали москвичам гідну конкуренцію.

У 1948 році спартаківці Ужгорода зіграли нарівні й фінішували третіми у своїй підгрупі. Кращими бомбардирами стали досвідчений Д. Товт та молодий М. Коман із Виноградова.

У 1949 році відразу 7 гравців основи було запрошено до київського “Динамо”: В. Гажо, З. Дьєрфі, З. Сенгетовський, М. Коман, Д. Товт, І. Фабіян, Е. Юст. Новостворена молода команда не змогла конкурувати з іншими командами і знову — пониження у класі.

1950 рік увійшов в історію команди, як один із найбільш вдалих. Крім того, що ужгородці стали чемпіонами УРСР серед КФК, вони вибороли Кубок України. Тренував ужгородських спартаківців колишній гравець цієї команди Василь Радик-ст.

 

На фото: спартаківські команди Ужгорода (біла форма) й Москви.

Воротарі — Є. Ортутай (зіграв 21 ігру), Ф. Капустей (18) та М. Тирканич (7), захисники — В. Радик (39), В. Матолчі (18), Ст. Товт (27 і забив 1 гол), В. Ладані (24), півзахисники — Ст. Мадяр (36 і 3), Ю. Баканчош (38 і 2), Ст. Грицьо (34 і 2), Ст. Балог (18), О. Каменецький (9), І. Якоб (12), форварди — В. Скунць (13), З. Мечей (36 і 7), І. Диковець (38 і 9), М. Черепаня (12 і 1) Й. Вагань (27 і 1), В. Павліш (2), О. Гливка (23 і 4). Старший тренер — ЗМС СРСР. Михайло Михалина. Тренер — Іван Пажо.

 

Воротарі — А. Гаваші (36 ігор) і Є. Ортутай (6), захисники — С. (32), В. Матолчі (33), В. Радик-мол. (зіграв 17 матчів і забив 1 гол), В. Ладані (34 і 2), А. Берта (35), А. Белені (35 і 1), Ст. Решко (16), Ю. Чирков (20 і 1), М. Іванчов (27 і 5), Й. Вагань (35 і 2), форварди — Михайло Масинець (32 і 17), Іван Пажо (22 і 2), Олександр Данилаш (14 і 1), Василь Скунць (5 і 1), О. Сабов (8 і 2), М. Штець (20 і 2), Василь Грубчак (11), І. Шопа (5 і 1), Б. Миронов (8). Кращим бомбардиром із 17 голами став Михайло Масинець. Він є також автором хет-трику. Три голи він забив у домашньому матчі з сіверськодонецьким “Хіміком”. Капітан команди — Йосип Вагань. Старший тренер – ЗМС СРСР Михайло Михалина. Граючий тренер — Іван Пажо.

 

Склад команди ужгородської “Говерли”— 78: воротарі — Іван Ковач (8 зіграв матчів і пропустив 9 голів), Василь Іванов (2 і -2), Степан Стойка (18 і -20), МС СРСР Емеріх Майороші (17 і -22), захисники — Олександр Рудай (9), Михайло Альберт (9), Степан Шебі (22) Юрій Пономаренко (11), Олександр Пахомов (зіграв 43 ігри й провів один гол), Сергій Рущак (7), півзахисники — Аттіла Зан (35 і 1), Іван Улинець(43 і 4), Олександр Свергун (24 і 1), Василь Дудаш (11 і 1), Юрій Чирков (43 і 1), Йосип Вамоші (20), Сергій Семушин (43), форварди — Федір Розгоні (39 і 7), Юрій Бенедек (38 і 6), Костянтин Лобанов (37 і 13), Микола Сех (4), Юрій Ціпле (20 і 5), Олександр Легерда (20 і 2) та Володимир Дем’янов (15), Кращим бомбардиром команди став Костянтин Лобанов — автор 13 забитих м’ячів. Капітан команди — Юрій Чирков. Начальник команди — Олександр Малець. Старший тренер — МС СРСР Іштван Шандор. Тренер – МС СРСР Степан Варга. Адміністратор — Степан Селменський.

 

Склад команди “Закарпаття”-85: воротарі — МС СРСР С. Страшненко (19) та І. Надь (27), захисники — Я. Касперський (25), І. Погоріляк (19), В. Рущак (19), Т. Пфайфер-мол. (20), О. Пахомов (40 і 4), А.т Товт (28 і 2) півзахисники — В. Ковач (37 і 9), В. Зубанич (29 і 3), І. Лукач (36), М. Ловска (36 і 11), М. Васьків (19), Т. Корпонай (34 і 4), Юрій Гада (14 і 2), Йосип Кароль (6 і 1), М. Іваниця (21 і 1), Бобков (7), І. Дашкар (9), Шляхта (4), форварди — В. Коман (32 і 3), В. Мартиненко (39 і 14), І. Шангін (34 і 1), Е. Леврінц (17 і 1), Галан (5), Бенько (2), Я. Сухан (1), Й. Микуланинець (4). Начальник команди — Ілля Гулянич. Старший тренер — Іштван Шандор. Тренер — Степан Войтко. Капітан команди — Михайло Ловска.

 

“Закарпаття” Ужгород-86: воротарі — МС СРСР С. Страшненко (25 ігор) та І. Надь (21), захисники — І. Погоріляк (зіграв 35 ігор та забив 2 голи), О. Пахомов (7 і 1), Йосиф Кароль (8), В. Рущак (24), І. Васьків (33 і 1), І. Пфайфер (25 і 1), О. Ідьяртов (36 і 1), Я. Касперський (24), Роберт Іваненко (34), півзахисники — М. Ловска (39 і 14), Ю. Бенедек (7), Т. Корпонай (22 і 1), І. Дашкар (6), В. Ковач (30 і 3), І. Лукач (39 і 3), Ю. Костик (13), форварди — В. Мартиненко (15 і 6), В. Зубанич (39 і 7), І. Гецко (33 і 6), В. Коман (37 і 4) та І. Грін (14). Кращим бомбардиром став півзахисник і капітан команди Михайло Ловска — 14 голів. Начальник команди — І. Гулянич. Старший тренер — МС СРСР І. Шандор. Тренер — Ст. Войтко.

 

Склад команди ФК ОСК “Закарпаття” 1999/2000 рр.: воротарі — В. Васютик (зіграв 20 ігор і пропустив 25 м’ячів), І. Ковач (3 і -7), В. Четін (12 і -17), захисники — І. Білак (провів 31 гру і забив 3 голи), І. Бучок (8), С. Гоголадзе (32), В. Головачко (2), МС СРСР О. Єфімов (17), О. Когутич (31 і 3), М. Надь (2), В. Стецьо (22), півзахисники — Я. Бровдій (1), В. Гей (32 і 1), С. Гозда (30 і 1), О. Грабар (28 і 1), М. Ковтун (20 і 2), А. Лендєл (32), Р. Марич (26 і 1), С. Сарган (26), Олег Миронов (5 і 1), форварди — Матвій Бобаль (12 і 1), М. Бундаш (33 і 15), В. Лофинець (18 і 1), О. Сидоренко (32 і 2), В. Франко (18 і 2) та А. Шулятицький (12). Президент ОСК “Закарпаття” — Іван Іванчо. Перший віце-президент — Юрій Гецко. Начальник футбольного клубу — Олег Іщенко. Головний тренер — Віктор Ряшко. Тренери — ЗМС СРСР Василь Турянчик та Михайло Іваниця.

 

Склад команди ФК ОСК “Закарпаття”-1999/2000 рр.): воротарі — В. Васютик (зіграв 20 ігор і пропустив 25 м’ячів), І. Ковач (3 і -7), В. Четін (12 і -17), захисники — І. Білак (провів 31 гру і забив 3 голи), І. Бучок (8), С. Гоголадзе (32), В. Головачко (2), МС СРСР О. Єфімов (17), О. Когутич (31 і 3), М. Надь (2), В. Стецьо (22), півзахисники — Я. Бровдій (1), В. Гей (32 і 1), С. Гозда (30 і 1), О. Грабар (28 і 1), М. Ковтун (20 і 2), А. Лендєл (32), Р. Марич (26 і 1), С. Сарган (26), Олег Миронов (5 і 1), форварди — Матвій Бобаль (12 і 1), М. Бундаш (33 і 15), В. Лофинець (18 і 1), О. Сидоренко (32 і 2), В. Франко (18 і 2) та А. Шулятицький (12). Президент ОСК “Закарпаття” — Іван Іванчо. Перший віце-президент — Юрій Гецко. Начальник футбольного клубу — Олег Іщенко. Головний тренер — Віктор Ряшко. Тренери — ЗМС СРСР Василь Турянчик та Михайло Іваниця.

 

У чемпіонському футбольному сезоні 2003/2004 за ФК ОСК «Закарпаття» грали: Т. Луценко (зіграв 7 матчів і пропустив 6 голів), В. Овсієнко (21 і 15) та І. Білан (8 і 6); МСМК М. Бундаш (зіграв 30 матчів і забив 7 голів), М. Гурка (33 і 7), К. Деревльов (16 і 1), Т.Ільницький (32), В. Кобін (23 і 1), Я. Карабін (8), А. Клименко (15), О. Когутич (28), М. Кополовець (24 і 1), В. Корнутяк (2), М. Луцишин (15 і 1), Володимир Мазяр (13 і 5), В. Мацюк (28 і 12), В. Микуляк (16), М. Міловановіч (13 і 4), А. Оксимець (11), А. Сапуга (17), С. Сизіхін (26 і 1), Є. Чеберячко (31 і 2), В. Солодкий (2), Г. Щекотилін (5), В. Стецьо (1), А. Пархоменко (1), А. Зав’ялов (14), С. Жигулін (12 і 1), Р. Горецький (9), Роман Гнатів (15 і 3), В. Гей (15), М. Бобаль (10 і 1), І. Білак (15). Почесний президент ФК ОСК «Закарпаття» — Степан Ревак; Президент — Володимир Паульо; Перший віце-президент–виконавчий директор — Мирослав Щербей; Віце-президент — Олег Іщенко та Андрій Ердевдій; Начальник команди — ЗМС СРСР Василь Турянчик; Головний тренер — Віктор Ряшко; Тренери — Володимир Васютик та Михайло Іваниця. Адміністратори — Іван Шіц та Сергій Рущак.

 

За ФК ОСК «Закарпаття» у футбольному сезоні 2006/2007 грали: воротарі — Дмитро Бабенко (зіграв 33 матчі й пропустив 17 м’ячів), Юрій Славік (2 і -5); Олександр Антонюк (провів 14 ігор), Андрій Бойко (6), Володимир Браіла (зіграв 27 матчів і забив один гол), Мирослав Бундаш (29 і 13), Олександр Бурий (23 і 5), Андрій Вітошинський (13 і 1), В’ячеслав Горбаненко (2), Юрій Грошев (6), Андрій Данаєв (28 і 2), Юрій Дано (25 і 2), Едді Домбрає (22 і 3), Сергій Єсін (29), Сергій Задорожний (8), Василь Кардаш (3), Андрій Ковальчук (7), Іван Козоріз (28 і 1), Михайло Кополовець (19 і 2), Володимир Корнутяк (8), Михайло Крьока (13), Олександр Малицький (14 і 1), Владислав Микуляк (27 і 6), Саша Матич (9 і 1), Олександр Моргунов (10), Андрій Нестерук (15 і 2), Олександр Пакош (3), Василь Пилип (8), Анатолій Подробаха (14 (4), Володимир Постолатєв (17 і 1), Максим Стадник (5), Юрій Целих (14 і 4), Олександр Чижевський (30) й Ігор Чучман (7). Почесний президент ФК ОСК «Закарпаття» — Нестор Шуфрич. Президент клубу — Євген Дорошенко. Перший віце–президент — Олег Мукомел. Генеральний директор — Іван Шіц. Головний тренер — ЗТ України Петро Кушлик. Начальник команди — Сергій Рущак. Тренери — Володимир Шаран, Володимир Васютик, Михайло Іваниця та ЗМС СРСР Василь Турянчик.

 

За ФК «Закарпаття» футбольного сезону 2007/2008 рр. виступали: воротарі — Дмитро Бабенко (зіграв 26 ігор і пропустив 37 м’ячів); Всеволод Романенко (5 і –12); Олександр Надь (1 і –5); захисники — Олександр Чижевський (28), Андрій Донець (провів 19 ігор і забив 1 гол), Олексій Кривошеєв (16), Ігор Чучман (12); Кахабер Аладашвілі (10); Ервіс Края (9 і 1); Ярослав Вишняк (8); Іван Шуга (4); півзахисники — Владислав Микуляк (27 і 1), Сергій Єсін (26); Іван Козоріз (26 і 4); Володимир Браіла (25); Ігор Шопін (23); Павло Ксьонз (22 і 1); Руслан Ярош (12); Андрій Пісний (8); Андрій Вітошинський (7); Едді Домбрайє (4); Мінья Попович (2); Сергій Зелді (1); форварди — Мирослав Бундаш (23 і 4); Олександр Бурий (19); Отар Марцваладзе (17 і 1); Руслан Платон (11 і 2); Анатолій Діденко (9 і 1); Костянтин Бабич (9 і 1), Невуче Чарлес (7). Почесний президент ФК ОСК «Закарпаття» — Нестор Шуфрич. Президент клубу — Євген Дорошенко. Перший віце–президент — Олег Мукомел. Генеральний директор — Іван Шіц. Головні тренери — Петро Кушлик (1–10 календарні матчі); Володимир Шаран (11–26) та Володимир Васютик (27–30). Начальник команди — Сергій Рущак.

 

Склад ФК “Закарпаття”: Верхній ряд (зліва на право) — Чарлес Невуче, Антон Поступаленко, Ігор Андронік, Рубен Гомес, Андрій Донець, Дмитро Бабенко, Вадім Болохан, Олександр Ситник, Владислав Микуляк, Ігор Шопін, Павло Ксьонз. Середній ряд — Андрій Михайлов, Юрій Гребьонкін (масажист), Андрій Рущак (адміністратор), Олександр Чижевський (футболіст, помічник головного тренера), Володимир Марчук (тренер воротарів), Олег Мукомел (віце-президент), Ігор Гамула (головний тренер), Іван Шіц (генеральний директор), Сергій Рущак (начальник команди), Василь Ленарт (лікар), Олександр Надь. Нижній ряд — Олександр Зотов, Сендлей Біто, Валентин Платонов, Іван Козоріз, Антон Шендрик, Ігор Тимченко, Олександр Артьоменко, Сергій Давидов, Александар Трішовіч, Мессіас Леандро, Володимир Браїла.

В даний момент кольори ужгородського клубу захищають: воротарі – Бабенко, Надь, Яшков; оборонці – Гринченко, Єлісєєв, Комарницький, Свідерський; напівоборонці – Щедраков, Трухін, Трішович, Свиридов, Сагайдак, Райчевич, Печенкін, Нудний, Муховиков, Мелікян, Даниловський, Гібалюк, Бойко; форварди – Вітер, Джакобія, Малін, Косирін, Ситник, Като.

Почесний президент – Іван Шуфрич;

Віце-президенти: Олександр Шуфрич і Євген Дорошенко;

Генеральний директор – Іван Шіц;

Начальник команди – Сергій Рущак;

Головний тренер – Олександр Севідов;

Тренери: Олександр Мартюк, Михайло Іваниця;

Тренер воротарів – Золотницький Сергій;

Інформаційна служба «Львова»

104 переглядів




Зверніть увагу: